Прозора крапелька роси
на квіточці "Ранкова Слава"
(о, пам'яті гаряча лава,
що сяє в іскорці сльози!),
тонкий троянди аромат,
і чорнобривців гірка втіха-
тобі хай нагадають стиха:
таких в нас небагато свят.
Вже настоялись небеса
на літніх соковитих травах.
З роками в золотих загравах
не блякне сонячна краса.
Ти все ж така - та сама суть.
Тонка душа - до болю просто!
Ще більше прагнеш росту-росту.
... Нехай роки тобі несуть
благословінь небесних зливи,
і безліч спогадів щасливих.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дорога сестро, дуже вдячний Вам за цю поезію. Від неї війнуло на мене класикою.
Одначе дозвольте запропонувати Вам невелику доконечну правку.
Прозора крапелька роси
на квіточці "Ранкова Слава"
(о, пам'яті гаряча лава,
що сяє в іскорці сльози!),
тонкИй троянди аромат,
і чорнобривців квола втіха -
тобі хай нагадають стиха:
таких в нас небагато свят
Ваш у Господі брат і слуга Євген. Комментарий автора: Дякую, брате, Вам за відгук, Вашу пораду і таку гарну оцінку (приймаю її, як аванс і розумію, що мені ще довго треба рости - і чи ж доросту- щоб досягнути до "путнього" рівня). Дяється взнаки і недостача освіти, і відірваність від рідної мови, і слабкий словниковий запас, і, напевно, невміння чи лінь працювати навіть над тим, що дано Богом, і скільки його дано, і...
Дякую за виправлені помилки. Наголоси - то моя велика проблема. Хоч бери кожне слово перевіряй по словнику! Над епітетом до чорнобривців, ще попрацюю. "Квола втіха" - гарний варіант, але він змінить зміст того, що я хотіла сказати. Чомусь запах чорнобривців, як і полині, асоціюється у мене з чимось більшим, ніж гіркота. У тій гіркоті - ворота до чогось таємничого, прекрасного і нам поки що не досяжного. Так гірко буває на похоронах/могилах дорогих тобі людей; людей, що прожили гарне, яскраве життя. Життя християнина. Гірко і боляче прощатися. Розумієш, що життя стане сірішим і буденнішим без тих людей. Але відчуваєш, що ти доторкнулася до чогось високого і світлого і незбагненного. Та гіркота і біль розлуки - то прелюдія до чогось піднесеного і бентежного. Його ми називаємо вічністю (з Богом, звичайно).
Як це зв'язати з цим віршом? В гіркуватому запаху чорнобривців - і сум за прожитими літами і святкування сьогоднішнього і тверда надія на вічність. Вибачте, якщо я так і не змогла пояснити доступно, того чого хотіла.
Перспектива - Анна Лукс В ПОСЛЕДНЕЕ ВРЕМЯ ВСЁ БОЛЬШЕ И БОЛЬШЕ христиан ОСТАВЛЯЮТ "СВОЮ" ЦЕРКОВЬ И УХОДЯТ В ДРУГУЮ. Это становится каким-то наваждением. Причины самые незначительные. Иногда говорят: " Человек ищет, где лучше, а рыба, где глубже". НО ЧТО МОЖЕТ БЫТЬ ГЛУБЖЕ И ЛУЧШЕ ХРИСТА? А ЦЕРКОВЬ- ЕГО ЦЕРКОВЬ- ЛЮБИМА ИМ И НИКОГДА НЕ БУДЕТ ОСТАВЛЕНА. НЕ МЕСТО ДЕЛАЕТ ЧЕЛОВЕКА СВЯТЫМ, А ИСТИННОЕ ПОСВЯЩЕНИЕ СЕБЯ В ХРАМ БОЖИЙ НАПОЛНЯЕТ ЧЕЛОВЕКА СВЯТОСТЬЮ ОБИТАЮЩИМ В НЁМ ДУХОМ БОЖИЕМ. ПОРА ВООБЩЕ ЗАДАТЬ КАЖДОМУ СПАСЁННОМУ КРОВЬЮ ХРИСТОВОЙ ВОПРОС: "А правильно ли бежать из одной церкови в другую?" Может, стоит остаться и молиться Первосвященнику о тех "неправильностях", которые режут глаз, а не оставлять братство самым лёгким путём своего бегства от трудностей, которые исправляет только Сам Великий Первосвященник. Встать с Ним в проломе за своё братство. Перспектива... Это слово я услышала от одного брата, который на мой вопрос: "Почему он хочет уйти из этой церкви в другую?", Ответил, что здесь у него нет перспективы. Я не могла освободиться от мысли о перспективе. Молилась и размышляла. В чём же перспектива Христиан? И может ли помышление о ней двигать нашими поступками и словами? МОЖЕТ!!!Может, если мы точно определим для себя, это понятие и соизмерим с ним нашу Христианскую Жизнь. В этих размышлениях родилось стихотворение, и я уверена, что другие перспективы перед Богом - ничто! Мы - не свои, а стало быть, нами не могут двигать личностные желания выделиться, преуспеть или возвыситься в талантах, данных Господом. ЧТО УГОДНО ХРИСТУ КАК ГОСПОДИНУ МОЕЙ ЖИЗНИ? И Я, И ТЫ КАК ХРИСТИАНЕ ДОЛЖНЫ ЗАДАВАТЬ СЕБЕ ЭТОТ ВОПРОС ПЕРЕД ЖИВЫМ БОГОМ В МОЛИТВЕННОЙ ТИШИНЕ.
