Как случайный прохожий
Так зашла в моё сердце
С тихой грустью обида
На минутку согреться.
Я её не прогнала,
Я её не забыла,
Я её в своё сердце
Больное впустила.
Я душой понимаю ,
Что обида чужая ,
Но живу и себя
И других обижая.
И кричит словно птица
В моём сердцё ранимом
Заставляя меня
Просто быть несчастливой.
Словно крылья в ладонях
Бьётся прошлое болью
Иисус, помоги мне
Своею рукою .
Разожми мои руки
Чтобы боль улетела,
Распахни моё сердце
Чтоб оно опустело.
От обиды,тревоги,
От потери друзей,
Благодать мой Господь,
В моё сердце излей.
И наполни его
Tвоим Духом Святым
чтоб была я Твоею
и сердце Твоим.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
